Продовжуємо знайомити відвідувачів нашого сайту з туристичними родзинками Агрономічної ТГ
Цього разу ми вирушаємо в подорож на північ, вздовж Південного Бугу, до стародавнього села Народинці, яке існувало на околиці сучасних Бохоників з початку VI ст. до 1619 року.
З вуст в уста передаються легенди, пов’язані з цією загадковою місциною. Вони бентежать нашу уяву та викликають непереборне бажання увійти в невідомий, захоплюючий світ історії нашого славетного краю. 
Поселення було засноване Іваном, сином Митра Миродича з племені уличів. Після втечі з полону, де Іван чотири роки був бранцем на візантійських галерах, хлопець довго переховувався в дрімучих лісах. Одного разу він побачив величезну кам’яну брилу, з-під якої брала початок невеличка притока Бугу. Місцина захоплювала своєю красою та спокоєм. Парубок вирішив закінчити свої митарства та оселився поряд із священним місцем.
Пізніше Іван зустрів прекрасну карооку дівчину Оксану. Саме від їх роду і почались Народинці, перше слов’янське поселення на території Бохоників.
За тисячу років село тричі змінювало свою назву: Ми-родичі, Миродинці, Народинці.
Старожили розповідають, що в Народинцях був неймовірної краси храм А поряд з храмом витікало цілюще джерело. Навіть в люті морози вода в ньому не замерзала та мала надзвичайні смакові якості і лікувальні властивості.
На Водохреща та на Великдень вода в криничці освячувалась та набувала чудодійної сили. Всі мешканці Народинців приходили до храму і набирали свячену воду. Це було сакральне місце для всієї Народинської громади. Воно захищало, оберігало, надихало і давало надію на щасливе майбутнє.
Але в серпні 1589 року велике татарське військо вдерлось на Поділля. Безтурботне життя подолян закінчилось. Татари спалювали міста і села, грабували церкви. Чоловіків, жінок, хлопчиків і дівчат забирали в полон та продавали на невільницьких ринках.
Коли великий ординський загін підійшов до околиць Народинців, всі селяни зібрались у храмі, молячи Бога про захист і допомогу. Люди дзвонили в дзвони та співали молитовні пісні. Господь почув ці молитви. Джерело розійшлося, і храм, разом з прихожанами, поринув у безодню. За мить все стихло, вирва затягнулась і заповнилась прозорою джерельною водою.
Ординський Хан наказав війську знайти селян і знищити храм, але Церкви в урочищі вже не було. Лише дзвін доносився з-під землі. Від нього ніяковіли вороги та шаленіли коні. Збентежені, вони втекли з Народинців. 
З тих пір багато води стекло. Літа ідуть, а легенди цього місця переходять з покоління в покоління. Одного разу, в ніч перед Різдвом, люди знову почули дзвін з-під землі. Одразу згадалась старовинна легенда про містичну і таємничу історію спасіння, на яку ми всі сподіваємось, особливо напередодні Різдвяних свят.
Але легенда говорить, що лише людям із чистою душею вдається почути цей дзвін. Потрібно прикласти вухо до каменю та загадати бажання. І хто знає, може саме тобі пощастить... 
Одна людина вірить в ці легенди, інша – ні. Але це частина нашої історії, нашої культурної спадщини. Тому старовинне джерело «Народинці» на околицях села Бохоники – одне з місць сили Агрономічної громади, яке потрібно знати і оберігати.
Легенди зібрала і оформила Голова ГО «ЯВІР»
Шибінська Н.В.
