ЛЕГЕНДА ПРО СЕЛО ІЛЬКІВКА
Запрошуємо наших читачів у нову цікаву подорож до минулих століть, де ви дізнаєтесь про загадкові історії і таємничі легенди, пов’язані з селами Агрономічної громади.
Починаємо із захоплюючої розповіді про Ільківці (сучасне село Ільківка), перші згадки про яке датуються XІV ст.
Є декілька легенд, пов’язаних з історією заснування та першими мешканцями цієї неймовірної місцини.
Одна з них бере початок від реальних переказів про нашого мужнього пращура, чумака Ілька, що вимушено зупинився зі своїми побратимами в долині річки Рівець, але знайшов тут свою долю і залишився назавжди. А було це так…
Одного похмурого осіннього ранку чумацька валка повільно рухалась з півдня від річки Рів на пагорб. Рипіли завантажені підводи, на яких тихо дрімали чумаки. Несподівано віз, на якому їхав наш парубок, наскочив на великий камінь і колесо відлетіло. Вся валка була змушена зупинитись. Оглянувши воза, чоловіки зрозуміли, що власноруч, без допомоги коваля, відремонтувати кріплення вони не зможуть. 
Ількові в цій валці належало п’ять возів. Ось він і залишився разом з чотирма своїми побратимами на галявині біля лісу. А чумаки повезли свій товар далі. Товариші облаштували табір, поставили підводи колом, воли для безпеки ночували всередині.
На ранок Ілько пішов шукати кузню. Знайшов її в поселенні Черленків (сучасне село Селище). Хлопець замовив необхідні частини для воза, але коли виходив з кузні, побачив неймовірної краси дівчину. Це була донька коваля, Леля, яка принесла батькові обід.
Ілько і сам був дуже гарним і сильним легенем. Звісно, дівчині він теж сподобався.
Наступного разу Ілько прийшов до коваля з подарунками. Приніс прянощі, горіхи, родзинки. Це були дорогі товари, і звичайно, наш козак став для коваля бажаним гостем.
Робота по ремонту воза тривала. Ілько тим часом вивчав місцевість. Одного дня, воли пішли пастись і заблукали. Чумак знайшов їх на казковій галявині біля річки, береги якої буяли квітами і різнотрав’ям. Так в ті часи виглядала долина річки Рівець. 
Дуже сподобалась йому ця місцина. «Тут набагато краще, ніж у моїх степах, на півдні. Може, я залишусь тут назавжди…», – подумав парубок.
А тим часом, чутка про чумацьку батогу з різним крамом розійшлась по найближчих поселеннях. До Ілька приходили люди, купували сіль, спеції, прянощі. За осінь та зиму він назбирав грошей і почав будувати собі будинок. Тоді і посватався до доньки коваля.
Чумаки кожного разу, коли їхали до Кафи за товаром і повертаючись назад, не оминали подвір’я свого побратима. Вони залишали йому багато заморських трав, прянощів, насіння, ладану. А пізніше навіть каву.
Одна з легенд розповідає, що на весілля Ілька і Лелі чумаки подарували молодятам насіння цілющих квітів, трав і овочів. Особливо цінним подарунком була грецька м’ята. За повір’ям, вона приносить вдачу і багатство. І якщо покласти листочок цієї рослинки в гаманець, то він ніколи не буде порожнім. Чудодійна м’ята і досі зустрічається на берегах «Ільківського ставу». Але не кожному вдається її побачити.
За легендою, Ілько тримав першу крамницю в поселені. Багато різного товару було там. Так і повелось, – «підемо на закупи до Ілька», а далі – «до Ільківців». Недарма, багато хто з наших односельців і зараз вирощує різні овочі, квіти, трави, ягоди. Сприяють цьому давні традиції, споконвічні вміння і благодатна Ільківська земля. Земля Рідного Краю, що зберігає цінності і скарби нашої історії.
Старожили розповідають, що в Ільківцях була й своя кав’ярня, десь на західній околиці села. Тримав її єврей Яків. Але це вже зовсім інша історія, про яку ми Вам обов’язково розповімо…
Легенди та перекази зібрала і оформила Голова ГО «ЯВІР»
Шибінська Н.В.
