Загадковий Рівець
Продовжуємо знайомити відвідувачів нашого сайту з історіями та легендами сіл Агрономічної громади.
Цього разу вирушаємо у подорож до села Рівець, таємничого та загадкового , де навіть у повітрі відчувається дух давнини.
Перші письмові згадки про поселення датуються XVI ст.
Землі Рівця довгий час належали українським шляхтичам Кмитам-Черленківським, родовий маєток яких знаходився в Черленківському замку (нині с. Селище).
В 1640 році, один із останніх шляхтичів роду Черленківських, Атанас, постригся в монахи уніатського ордену базиліан, запросив Почаївську братію і передав їм Рівець у користування. У 1648 році до них приєднались монахи-домініканці, які втекли із зруйнованого козаками домініканського монастиря в Києві.
В середині XVIII ст. власниками Рівця стали шляхтичі Щеньовські. Село тоді входило до комплексу володінь так званого «Селищанського ключа» разом із селами Селище, Комарів, Грижинці, Гнівань, Біскупка.
Спадкоємцем «Селищанського ключа» став Онуфрій Щеньовський.
В 1872 році Тилус Щеньовський продав село Рівець та інші села «ключа» подільському землевласнику Юзефу Ярошинському.
За парафіяльною приналежністю село Рівець довгий час відносилось до костелу Ворошилівської парафії Вінницького деканату, до якої також належали села Ворошилівка, Біскупка та Ільківці.
Але історія Рівця сягає далеко в доісторичні часи. З давніх-давен ця чудова місцина приваблювала людей оселятись саме тут. Їх надихало зручне місцерозташування, сприятливі умови для ведення землеробства, мисливства і риболовлі.
Назва Рівця походить від річки, що протікає через усю територію села. Річка Рівець – одна з найдавніших малих річок Поділля, права притока Південного Бугу.
Коли Ви заїдете до села Рівець, то одразу по праву сторону виростає пагорб, який зустрічає подорожніх сотні років поспіль. На вершині пагорба стоять три хрести.
Одна з легенд розповідає, що під цим пагорбом були поховані ординські вояки, а пізніше козак-характерник Мирон, який брав участь у народних повстаннях проти польського гніту на Брацлавщині.
За легендою, своїх загиблих вояків ординці поховали разом із кольчугами, щитами та збруєю. Шоломами наносили землі і насипали курган, на вершину поклали голову коня, витесану з каменя.
Пройшло багато років і виходячи з оточення, козацький загін залишив у кургані навічно спочивати свого побратима, козака Мирона. Скинули козаки конячу голову в яму, насипали над могилою вдвічі більший пагорб і поставили вартових, три дубові хрести, щоб завжди стояли в дозорі на козацькій могилі.
Якби ці хрести вміли розмовляти, то вони розповіли б багато про те, що відбувалось на цих землях у різні часи, про людей та події, що вирували тут.
Багато легенд і цікавих історій зберігає в собі Рівецька земля. І якщо Ви плануєте прогулянку на свіжому повітрі у вихідні, то завітайте до Рівця, де отримаєте незабутні враження.
Легенди та перекази зібрала й упорядкувала голова ГО "ЯВІР" - Наталя Шибінська
